Право довічного проживання (právo dožití, výměnek)
Право довічного проживання — розмовна назва особистого сервітуту, який гарантує конкретній людині довічне проживання в нерухомості або користування нею (сервітут житла чи право користування, § 1283 і 1297 Цивільного кодексу). Найчастіше його залишають за собою батьки, коли дарують або продають будинок дітям. Výměnek (§ 2707 і наст.) додає до цього утримання: житло, харчування, догляд. Право записують до кадастру, і воно припиняється зі смертю уповноваженої особи.
Приклад
Син купує в матері будинок ринковою вартістю 5 000 000 Kč, а мати залишає за собою довічне користування. Банк, який без цього тягаря позичив би 4 000 000 Kč під 5,00 %, або відмовить, або попросить оцінювача суттєво знизити вартість. Якщо заставна вартість впаде вдвічі, за LTV 80 % вийде лише 2 000 000 Kč.
На практиці
Нерухомість із правом довічного проживання більшість банків у заставу не бере. Вихід шукають у додатковому забезпеченні іншою нерухомістю, у відмові уповноваженої особи від права або в тому, щоб встановити його лише після запису застави. Усе вирішує порядок записів у кадастрі. Тож, даруючи будинок, не встановлюйте довічне проживання, доки не ясно, чи знадобиться на нього іпотека.
Чим відрізняється
Банк по-різному дивиться на сервітути. Звичайний сервітут проїзду чи мереж його не турбує, а довічне проживання сторонньої людини турбує дуже. Оренда закінчується розірванням і як речове право не записується, тоді як довічне проживання зобов’язує кожного наступного власника. Від спадщини воно відрізняється тим, що уповноважена особа нерухомістю не володіє.
Пов'язані терміни
Детальний посібник
Порахуйте свою ситуацію
Замість абстрактних визначень — введіть свої параметри і побачите результат на власному досвіді. Без реєстрації, без форми, без продавців.